Маршрут з підбірки “Це – Рівненщина!”
Звіти треба писати відразу 
через півроку в голові образи і уривки Хоча основне можна пригадати. Жара була страшенна, таке не забувається, це була помилка їхати в таку жару, було важко. Хоча маршрут дуже гарний і цікавий.
Довжина маршруту: 122 км.
За основу взяли маршрут грунтового бревету, дуже все накручено, але того варте. Зрізав в принципі я немало і трохи переробив кінець маршруту, вийшло непогано, хоча часом розуміння того що кружляєш на одному місці трошки давило
Місцевість досить горбиста і краєвиди казкові, поля змінюються лісками та горбами, часом навіть горбищами
Особисто мені цікаві були і поля і ліси і горби, маршрут точно не одноманітний, для любителів грунтів просто казка
Селище Лебеді, ставочок, вода коли не цвіте чиста і приємна, людей мінімум, задоволення максимум, дно тверде та приємне.
Ці горби це щось, дороги вкатані, летиш як пташка вниз і накатом вилітаєш на наступний схил, відчуття яке кожен має відчути, політ і свобода, люблю за це велосипед.
Оголені скелі біля села Верхів
Тут витратили трошки часу на полазити та пофотографувати, гарно.
Краєвиди зі скель
по дорозі до Новомалина
Дорога полями
Ліс біля Верхова, не завжди дорога така як потрібно.
Коментувати такі пейзажі важко, вже не знаєш які слова підбирати щоб описати відчуття.
Цікава прикраса на даху у Верхові
Кажуть Кудрик на цього горба виїхав і ще хтось, не знаю, це просто горбище на нього повзти і то важко
Луки по дорозі до Новомалина
Трохи фото не по хронології, не все сфотографував, щось важко передати фотознімком, в нас краса інша її треба відчути, це не краса Карпат чи Альп, це краса Полісся, вона спокійна як хтось сказав.
Новомалинська фортеця, дуже цікаві руїни, блін і знову одні руїни, жаль що не збереглася така цікава будівля
Спасаємось в Новомалинському ставі від спеки, але це на пару хвилин, сонце вже зробило свою справу, ми перегрілись і прохолоди вистачить ненадовго, через пару метрів ти знову вижатий лемон
Якби описував відразу, багато написав би про спеку, вона просто повбивала вершників середнього рівня та нижче, в Новомалині відпустили лосів, а самі вже поїхали в легкому темпі.
Після Новомалина малював маршрут трошки по-своєму, в результаті попав в місцину яка мене вразила, спочатку лісок і підйом на гору
Дорога до лісочка
Дорога через лісок
Виїзд з лісочка
А от потім виїжджаєш на плато досить велике, навколо простір і видимість була така що голова паморочилась, хотілось це все запамятати, не передаваєме відчуття, якби записати враження в голову, щоб потім їх смакувати, важко пояснити, розумієш, що один з моментів, яких буде не багато в твоєму житті… погода, видимість, хмари все співпало казково.
Фотографіями важко передати те, що бачиш
Хоча було щось приблизно таке
Їдеш, крутиш головою, клацаєш фотокамерою, половина фото не те, коли дивишся на фото, розумієш що це не те, що ти бачив і відчував, але хоч приблизно
Ну і як себе гарних не сфотографувати на фоні всього!
Ще фото, але це треба робити відеокамерою на 360
Це фото з Білашова чи Деревянчого не памятаю вже, спека висмоктала всі соки, але краєвиди кажуть що все не даремно.
,
Їдемо до траси Остріг – Рівне, на самій трасі не фотографував, після того, що бачив, траса вже не цікава, хоча вона теж досить живописна і непогана
Верхівський став, майже завжди цвіте вода, для купання не годиться, повземо до джерела Святого Миколая, за..ного хрестами та іншими театральними декораціями, які мають всіх заставляти любити їхнього бога, вода просто вертає життя, крижана освіжає, хоча чув, що пити її не дуже добре не дивлячись на те що її дуже хвалять, склад не дуже добрий
Відео: