МАРАФОН “ПОЛІСЬКА СІЧ – 2016” і… Я (частина 1, старт)

11Лют - by Віктор Войтович - 0 - In Велозвіт
Цією публікацією ми розпочинаємо серію статей одного з учасників марафону “Поліська Січ – 2016” Віктора Войтовича.
Your life is not those days when you exist, it is those days which you remember.

«330 км. протягом 3-х днів» – це, м’яко кажучи, насторожувало. Та коли я таки наважився зареєструватися на «Поліську Січ 2016», то був десь у списку на початку третьої сотні.

Така кількість учасників вже якось і не здивувала. Десь місяць тому стартував у Рівненській сотці. Краплі з-під коліс рясно змочили ноги і спину, ще коли я тільки виїхав з двору і спускався на місце старту по вулиці Міцкевича. «І куди ти їдеш, дядьку?» – запитання до самого себе крутилось в голові. Та там, вже на місці, відлягло – людей, як для такого рясного дощу, було на диво багато. Ого! Виявляється, ти не один такий «паранормальний», і може зовсім і не «пара-». І ще тоді було важливо дізнатися, – це не була якась «тусовка спортивної молоді», учасники – звичайні, різної статі і вікових груп, єдина відмінність – усі в велошоломах та велошортах. Велосипеди – різні. Тобто, скидалося на те, що і я і мій велосипед, принаймні зовні, цілком «вписуємося» у цю, досі невідому для мене, спільноту.

рівно100

Перед стартом

А тут, на Поліську Січ, зареєстровано уже понад двісті учасників. Три дні (!) три сотні велосипедистів (!) проїдуть малолюдними місцями, небагатими на такі масові події селами та селищами, лісовими стежками і доріжками, уторованими підводами, або дорогами, де трафік майже відсутній. Ймовірно, такі думки про неї виникали чи не у кожного учасника перед стартом. Січ!

Якщо перед початком старту Січ уявлялася якоюсь дуже масовою тусовкою поліськими лісами, луками, селами, то з кожним днем марафону приходило розуміння, що Поліська Січ – це, протистояння, місцями безжальне і жорстке, себе до самого ж себе.
Себе одного – що піддається лінощам та є важким на підйом, проте вмить знаходить сотню причин, чому не потрібно нічого видумувати й щось там долати, а все це не є обов’язковим і схоже радше на примху. Себе, якому чомусь все стало нецікавим.
Із собою іншим, що прагне до подорожей, нових вражень, до пізнання. відкритого до нових знайомств, що розуміє, що життя одне і складається воно не тих днів, які проживаєш, а з тих, які згадуєш.
Тож перемога у цій Січі – це перемога над самим собою. Хто переможе – залежить від кожного особисто! А поборотися таки варто, щоб не черствіти завчасно!

Старт. Нас багато.

Стільки велосипедистів за годину до старту на дорогах, що поблизу, зазвичай не побачиш. Це заохочує якнайшвидше прибути на реєстрацію, отримати стартовий номер, здати речі та бути готовим.

реєстрація поліська січ 2016

Реєстрація учасників марафону

Поступово маса учасників на місці старту створюють враження великого вулика.

вулик

Учасники на старті

Хто тільки прибув – реєструються.
Хтось прилаштовує номери на свої байки і номерки на свої рюкзаки і сумки, які здаватимуться, так само як багаж в аеропорту, для транспортування до місця першої ночівлі.

номер поліська січ 2016

Номер учасника Марафону “Поліська Січ 2016”

Хтось вже п’є передстартову каву/чай, щиро посміхаючись та перекидаючись вітаннями. Мабуть із тими, з ким вже мав нагоду разом подолати не один десяток кілометрів, давно ж не бачились. Та не зважаючи на зовнішню нібито безпечність, у свіжому не розпеченому сонцем ранковому повітрі відчувається передстартові напруга та хвилювання. Непокоять і відстань, що треба подолати в перший день (близько 120 км), і страх перед невідомим досі треком, хоча ніби і все підготовлено – на гаджет завантажено трек, який детально, здається, вивчено. Ведуча та організатори періодично щось оголошують у мікрофон, але таке враження, що ніхто їх не слухає.

поліська січ 2016

В очікуванні старту

Дехто не витримує, сідає на свій байк і починає поволі описувати великі кола на місці старту, яке, до речі, обране дуже вдало, із запасом, навіть для такого великого скупчення людей, велосипедів, купи рюкзаків і великих сумок, автобусів та машин.

старт марафону  поліська січ 216

Інтерв’ю

І ось команда «5-ти хвилинна готовність!». Неквапливо усі зі своїми байками шикуються у щось схоже на велику різнобарвну колону велошоломів, яскравих велофутболок та байків. Стає помітно, що дехто вирушає у цю велику подорож у нечисленному колі друзів, дехто – у складі великої компанії, але багато хто стартує, як і я, одинаком. Обличчя останніх найбільше видають стурбованість.

старт

Перший старт марафону

«Старт!». Колона вирушає у супроводі поліцейського автомобіля. Перші в колоні налаштовані рішуче. Це стає помітно – вони починають відразу «вкручувати».
Попереду, за декілька кілометрів – «Валерина стежка», пропускна спроможність якої таку колону водночас може «не переварити», тому стартую не поспіхом, в числі останніх. Головне ж завдання – доїхати, це і буде моя перемога.

Про принади першого дня марафону, неочікувані сюрпризи, боротьбу із піщаними завадами та з самим собою другого та третього днів читайте далі…