Подорож до Німеччини: дорога додому (ч.2)

9Сер - by Ольга Постнікова - 0 - In Велозвіт

Дорога додому з Лейпцига до Рівного зайняла у нас 7 днів. Ця подорож насправді – це суцільна імпровізація) Ми не мали чіткого графіку та маршруту, плани складали на 1 день. Щодо маршруту, то його прокладання майже повністю довірили трекеру Garmin Edge Touring. Не ідеальна, але дуже корисна річ у таких подорожах. Якщо правильно налаштувати пристрій можна їхати переважно добре асфальтованими дорогами з невеликим автомобільним трафіком.
Ну що, поїхали!

День 1 – 10.07.17
Маршрут: Лейпциг – Грімма – Майсен – Дрезден
Довжина: 140 км.

Лейпциг провів нас невеличким дощем, який за містом перетворився у потужну зливу. Гарний початок)
лейпциг, дощовий ранок

Ранок, Лейпциг

Не зважаючи на досить мінливий характер погоди, перший день подорожі ми просто насолоджувалися самим процесом та кайфували від доріг. Покриття доріг переважно – ідеальний асфальт, змінювалися лише краєвиди – поля, ліси, містечка. При в’їзді у містечка завжди був знак про обмеження швидкості 30-40 км. Були такі моменти, коли неслися з гори на великій швидкості і були змушені навіть трохи пригальмувати.

Дорогами Німеччини

Дорога

Машин відносно не багато, рухаються неспішно. Жодного разу не бачили щоб хтось летів на шаленій швидкості. На дорогах досить безпечно, навіть на велосипеді. Просто крутиш педалі, розглядаєш краєвиди, думаєш про приємне, а не про автівки, які тебе оминають на скаженій швидкості на досить небезпечній відстані, а в тебе за секунду перед очима може промайнути усе життя.
Такими дорогами можна “політати”, навіть з баулами)
дорога

Вітряки

Іноді нам зустрічались гравійні дороги, але без ям, рівненькі. Їхати ними теж було досить комфортно.
Педалі крутили майже цілісінький день. Зупинялись як правило попоїсти або зробити фото) До речі, для таких подорожей оптимально брати фото- та відеокамери невеликого розміру із захистом від води, які можна розмістити на руль або повісити на лямку рюкзака. В результаті більше фото, але менше затраченого на це часу.

перша зупинка

Перша зупинка

Від Майсен до Дрезден ми рухались Лабською стежкою. Лабська стежка (нім. Elberadweg ) – це дуже відомий велосипедний маршрут вздовж ріки Ельби, основна частина якого проходить територією Німеччиною та Чехії. Загальна протяжність Лабської стежки 1220 км (!). Покриття дороги – асфальт. Хоч і позиціонується маршрут як велосипедний, тут можна зустріти бігунів і піших. Взагалі ідея прокладання маршрутів вздовж річок дуже вдала. Немає дуже крутих перепадів висот та відкриваються дуже гарні краєвиди на річку та береги.
лабська стежка

Лабська стежка

Інформаційний стенд, Лабська стежка

Інформаційний стенд, Лабська стежка

паром, лабська стежка,

Паром, Лабська стежка

Неспішно ми добралися до околиць Дрездена. І почали шукати кемпінг, який, як ми думали, буде дуже просто і легко знайти. Побачили табличку з потрібним надписом, але де він точно знаходиться і як доїхати до нього було не зрозуміло. Неподалік побачили дідуся який вийшов з воріт свого дому на дорогу і запитали його як добратися до кемпінгу, але він не розумів англійської і ми на мигах ледве пояснили, що шукаємо. Добре, що слово кемпінг звучить однаково багатьма мовами. Після того як він дізнався, що ми з України, він взяв свій велосипед і показав жестом – “за мною!”. Ми були приємно здивовані. Потім в процесі спілкування ми зрозуміли, що його мама була родом з Волині. Якою мовою ми з ним спілкувалися сказати важко)
Прибувши до кемпінгу нам пояснили вже англійською, що це автокемпінг, і з наметами тут не стають. На годиннику була вже 9 вечора… час вставати на нічліг. Вирішили повернутись на Лабську стежку.
На відмінну від України у Німеччині заборонено вставати з наметами у не призначених для цього місцях. За це можуть не лише виписати штраф, але й депортувати.

Часу було мало і ми вирішили шукати підходяще затишне, а головне невидиме місце для намету. Не довго шукаючи, знайшли між Лабською стежкою та річкою Ельбою затишне місце під вербою. Видно нас було лише з протилежного берегу річки.
місце ночівлі на Ельбі

Місце ночівлі на р. Ельба

Вирішили спочатку повечеряти, і, як буде вже дуже досить темно, – поставити намет. Ліхтарики не вмикали, щоб не привертати зайву увагу. Після заходу сонця швидко поставили намет та вляглися спати. Перший день нашої подорожі був досить насичений і дуже довгий, ми швидко поснули.

День 2 – 11.07.2017
Маршрут: Дрезден – Бауцен – Герліц – Зґожелець (Польща)
Довжина: 140 км.

Підйом – 4 ранку, вже досить світло, швидко збираємось, готуємо ранкову каву та сніданок, збираємо речі і о 5-ій вже на колесах рухаємось Лабською стежкою до столиці Саксонії – Дрездена.
Основні архітектурні об’єкти розташовані досить компактно у самому центрі міста, ми встигли за досить короткий час оглянути більшу їхню частину.
Дрезден

Дрезден

Місто просто вражає не лише багатою архітектурою, а й досить розвиненою мережою велодоріжок, які тут користуються популярністю.
Дрезден, велодоріжка

Велодоріжка-міст, Дрезден

дрезден

Статуя, Дрезден

Після невеликої прогулянки ранковим містом рушаємо далі у путь. Наша ціль сьогодні – доїхати до Польщі.

Дорога лісом

Дорога від Дрездена

Дощ і цього дня супроводжував нас, але холодно не було. Дуже довгий час їхали лісом по гравійній дорозі. Потім знову асфальт по якому хочеться їхати-їхати)

мокра дорога

Дорога

Ближче до кордону вздовж дороги було прокладено окрему велодоріжку, на якій ми за досить довгий час зустріли лише 1 чи 2 велосипедистів.
велодоріжка вздовж дороги

Велодоріжка вздовж автомобільної дороги

Німеччина досить густонаселена країна. Міста не дуже великі, але розташовані поряд одне з одним. Назви більшості міст вимовити було досить складно) Серед міст, які запам’яталися, це місто Бауцен – невеличке та компактне.

Замок, Бауцен

Вигляд на замок з мосту м. Бауцен, Німеччина

Останнім містом Німеччини у нашій подорожі стало місто Герліц. Східна частина міста після Другої світової війни була відділена від Герліца й перебуває зараз в Польщі та називається Згожелець. Кордон утворює річка Найсе. Тільки ми переїхали міст ми одразу опинилися у іншому місті іншої країни) Відразу почули польську мову, можна було прочитати назви вулиць, багато авто з польськими номерами, і закінчились велосипедні доріжки..

Наша ціль була досягнута, і почали шукати місце для ночівлі. Часу знову було дуже обмаль, харчів достатньо, тому вирішили поставити намет у лісі, недалеко за містом Згожелець.

День 3 – 12.07.2017
Маршрут: Зґожелець – Лагов – Гронов – Радогош – Болеславець – Легніца
Довжина: 120 км.

Ранній підйом скасував дощ, який закінчився приблизно о 9-ій ранку. До цього часу ми вже добряче виспались. Снідаємо, п’єму каву, просушуємо намет і вирушаємо)
План на сьогодні – проїхати по максимуму та обов’язково встати на нічліг у кемпінгу.
Подорожувати Польщею на велосипеді вже не так весело як у Німеччині. Велодоріжки можна побачити тільки у великих містах. Проте відсутність велодоріг як таких компенсується наявністю великої кількості веломаршрутів. Більшість веломаршрутів, якими ми рухалися, були промарковані спеціальними табличками або просто фарбою та прокладені маломоторизованими дорогами з асфальтним покриттям. Єдине чого не вистачало – це інформаційних стендів з інформацією про ці маршрути – довжина, початок/кінець, трек, цікаві міста, оглядові майданчики, місця для стоянок тощо.

Дуже яскравою та небезпечною пригодою цього дня став наш виїзд на автобан. Як так сталося? дуже просто – вирішили скоротити. Швидкісна дорога огороджена з обох боків стінами і дуже небезпечна. Ми не лише порушили закон, але й створили велику загрозу власному життю, оскільки водії не очікують велосипедистів тут. Добре що вчасно побачили пішохідний аварійний вихід, який для нас був справжнім порятунком.
автобан

Автобан

Наступний сюрприз – ремонт об’їзної дороги біля м.Легніца. Наш путь неочікувано збільшився на пару км, а це свою чергу зменшувало наші шанси знайти вчасно хостел. У центр міста ми добралися разом із сутінками, знайшли безкоштовний wi-fi і почали шукати хостел. Здійснили пару дзвінків, але вільних місць не було або телефоном неможливо було щось розібрати. Гарячий душ на сьогодні було знову скасовано. Вирішили їхати за місто та ночувати у наметі… Тільки ми виїхали з Легніци нас чекав черговий сюрприз – холодний проливний дощ з грозою, якому не було кінця і краю. Так ми проїхали кілометрів 10, можливо 15, вздовж дороги безкінечно тяглися будинки або поля. До найближчого лісу було десь 15 км. А сил в мене вже не було, втома давала про себе знати, злива погіршувала видимість дороги і нас на дорозі. Я була вже готова ставити намет у полі, але зовсім поряд побачили скупчення дерев і відразу направились туди. Під дощем ми дуже швидко зібрали намет і заповзли в середину у спальник грітися. Усю ніч йшов сильний дощ. Намет був поставлений нашвидкуруч і завдяки сильному вітру вода потрапила в середину. Ця ніч була дуже виснажлива, давно я так не “відпочивала”.

День 4 – 13.07.2017
Маршрут: Легніца – Мальчице – Вроцлав – Краків
Довжина: 15 км

Зранку дощ зменшив свою потужність, але не покинув нас.

Місце ночівлі

Невиспані ми крутили педалі щоб зігрітися. Наш план на сьогодні – втекти від дощу до Кракова, просушити речі, гарячий душ і дах над головою. Вирішили їхати потягом. До найближчої залізничної станції у м. Мальчице було 15 кілометрів. Добралися досить швидко по автомобільній дорозі з добрим трафіком. Тільки підійшли до перону – відразу прибула електричка до Вроцлава – як раз те що треба. Прибувши до Вроцлава беремо відразу квитки до Кракова. Тільки у потязі ми остаточно зігріваємось і розслабляємось, заряджаємо гаджети та відпочиваємо.

місця для велосипедів

Місця для велосипедів у потязі

У потязі досить комфортно. Є місця для велосипедів, розетки, жалюзі, столики, а головне – чисто, навіть у туалетах. Завантаження та вивантаження велосипедів з баулами проходить швидко і не перетворюється у квест, бо перони усюди мають підвищення і не потрібно робити акробатичні трюки щоб зайти або вийти з велосипедом.

потяг

Потяг Вроцлав – Краків

О 13-ій ми були у Кракові. Після прибуття у місто почали відразу займатися пошуком хостелу. Тут їх досить багато. Перший хостел – Lwowska26 – досить швидко знайшли, але вільних місць не було. Через інтренет почали шукати далі. Зовсім поряд знайшли ще один, назва якого відразу сподобалась – Rover. А головне – там були вільні місця. Окрім того власник хостелу – киянин, який навчається у Кракові. Швидко знайшли спільну мову. За 20 злотих з людини ми отримали гарячий душ, прання наших речей, зарядку усіх гаджетів, кухню з електроплитою та холодильником. Вечері ми відвідали лише супермаркет та піцерію) На більше ні бажання ні сил у цей день не було.

кемпінг ровер

Кемпінг “Ровер”, Краків

День 5 – 14.07.2017
Маршрут: Краків – Тарнув
Довжина: 95 км

О 7-ій ранку підйом. Їжа та сон нас відновили. Зранку у нас було домовлено про зустріч з Домінікою. Домініка вже багато років займається проектами, пов’язаними з розвитком велоінфраструктури у Польщі. Дуже цікавою та корисною вийшла зустріч. Переважно Домініка говорила польською мовою, ми українською. Зовсім незрозумілі слова дублювали англійською)
Зустріч з Домінікою

Домініка і ми біля памятника псу Джоку, м.Краків

Символ Кракова – дракон) Більшість туристів робить тут фото) дуже хочеться зробити фото у той момент коли з його пащі вивергається вогонь, але охочих зробити фото тут дуууже багато)
фото з драконом

Фото з символом Кракова – Вавельським драконом

Купуємо сувеніри-дракони і вирушаємо далі..
сувенірна лавка

Сувенірна лавка

Цей день пройшов дуже швидко, їхалося приємно і легко) На ночівлю стали засвітла, знайшли досить гарне місце поряд з м’ятним полем, повечеряли, і разом із заходом сонця лягли спати. Побільше б таких днів)
ночівля біля мятного поля

Ночівля біля м’ятного поля

День 6 – 15.07.2017
Маршрут: Тарнув – Ряшів – Ярослав- Краковець
Довжина: 200 км

Підйом 5 ранку. День обіцяє бути теж гарним. План на сьогодні – ступити на рідну землю. Вирішили, що ночувати будемо в Україні, головне – доїхати.
Головними цікавинками дня стали гори. У цей день ми отримали гарне навантаження у вигляді двох підйомів висотою до 800 м. Гори, які ми оминали усю нашу подорож, нас не оминули)
Але воно було того варте) На вершині було плато, на якому розташоване було невеличке містечко Глобікова. Тут ми знайшли туристичну станцію, назва якої говорить саме за себе – Місце, де народжуються вітри)

стенд на горі

Цікавий інформаційний стенд на оглядовій вежі

Тут розташований дитячий майданчик, оглядова вежа, велетні динозавтри та цікава альтанка.

краєвид з оглядової вежі

Краєвид з оглядової вежі, Глобікова

динозаври

Динозаври, Глобікова

Гори заворожують краєвидами)

краєвиди

Краєвиди

Спускаємось з гір дуже швидко) Після першої сотні знайши піцерію і добре попоїли) Назви більшості міст згадати важко, адже ми проїхали за цей день їх дуже багато.
піца

піца

Наступних 100 км – їдемо вздовж автобану, через містечка або по спеціальній дорозі вздовж траси. Безкінечні населенні пункти дуже втомлюють, але це був найкоротший шлях додому. Вирішили кордон перейти через Краківець, тому постійно їхали досить близько до траси А4.

дорога вздовж автобану

Дорога вздовж автобану А4

Це були мої перші 200 у моєму житті) о 2ій ночі ми вже були майже біля кордону, трекер відмовлявся вести нас на прикордонний пункт. Пізніше ми зрозуміли чому – там немає пішохідного переходу, тобто з велосипедами нам потрібно на інший контрольно-пропускний пункт. Найближчим таким є Шегині, до якого ще 20 км. І ми о 2ій ночі починаємо шукати місце для ночівлі. Втома просто накривала. Від’їхали подалі від траси і стали просто посеред поля, подалі від будинків.

біля кордону, ніч

біля кордону, ніч

День 7 – 16.07.2017
Маршрут: Краковець – Шегині
Довжина: 20 км

Ранній підйом. Поспали аж 4 години. Юра просто примусив мене відкрити очі, одягнутись і сісти на велосипед.

наш намет

Місце останної ночівлі

Ранок був досить прохолодний, туманний, але прекрасний. Підїджаючи до кордону, починаеш розуміти, що наша веломандрівка завершиться в момент проставляння відмітки у паспорті)

до кордону пару км, дорога

Дорога до кордону

Кордон пройшли швидко. Німеччина і Польща залишились позаду. Потомлені і щасливі їдемо додому.

потяг в України

Потяг

Отож, якщо порахувати, то вийде, що ми їхали 5 повноцінних днів і подолали близько 730 км (потяг не рахую).
Завершую написання цього звіту, розумію, що викласти усе нереально, дуже багато емоцій, вражень. Подорожі надихають, відновлюють, вчать чомусь новому, це час для роздумів, аналізу та нових вікритів. Сказати, що було легко не можу, але без труднощів та негод не було б так цікаво та екстримально. Такий формат, звичайно, підійде не кожному. Тому, плануючи подорож, краще попередньо добре продумати маршрут та визначитись з місцями ночівлі.

Відео 1

Відео 2