Мандрівка до Цар-Дерева

21Сер - by Ольга Постнікова - 0 - In Велозвіт
Короткий звіт про нашу мандрівку до с. Вежиця, Рокитнівського р-ну на свято Маковія. У Вежиці зберіглося рідкісне явище для українського Полісся – «обрічне» дерево. Вежичани приходять до дерева під час свята Маковія, де вішають «оброки» і моляться.

Ми (нас було троє: Олексій Н., Юрій О. і Ольга П.) виїхали потягом з Рівного до Сарни ввечері 13 серпня. Для того, щоб встигнути на святкове дійство, нам необхідно було до ранку проїхати більш ніж 80 км.
Близько 23 години ми прибули у Сарни, і вирушили в путь. Близько 4-ї ранку, подолавши більшу частину дороги, стомлені ми зупинились на ночліг неподалік с. Великий Черемель у дивовижному сосновому лісі. Килим з яскраво-зеленого моху застеляв увесь ліс скільки сягав погляд. Спати на такому килимі було дуже м’ягко)

мох

Килим з моху

Відпочили 3 години і разом із сходом сонця рушили далі. До нашої мети, до села Вежиця, було всього 15 км. Залишився дуже малий відрізок дороги, але, як виявилося, він був найвиснажливішим. Майже 10 км йшли пішки по піску зі швидкістю 3-4 км/год. Час йшов дуже швидко, а ми рухалися дуже повільно.

пісок

“Дорога”

Вежиці ми дісталися вчасно – служба у церкві вже завершилася і люди рухались хресною ходою до «Святої хвоїни».

Священне дерево (сосна) в селі Вежиця (місцеві називають Свята хвоїна, Цар-дерево) – кількасотрічна сосна з багатьма стовбурами-розгалуженнями. Дерево – місцева святиня, вважається, що вона захищала людей і село від блискавок, грому, допомагала жінкам-породіллям, бездітним, сюди приносили хворих дітей, приходили матері, сини яких йшли у військо. А в давнину це місце являло собою своєрідний сакральний ансамбль, центром якого було дерево, біля нього розташовувалося джерело з цілющою водою, а пізніше з’явилася дерев’яна каплиця. Раніше на дерево вішали сувої полотна – намітки, тепер – хустки, стрічки, рушники. Цей звичай називається “оброк”. Нині вежичани приходять до дерева під час свята Маковія.

Цар-дерево

Цар-дерево

Біля дерев’яної зрубної каплички священик кропить водою святкові букети з зіллям, воду, батьки заводять дітей у капличку, потім йдуть до дерева, де вішають «оброки» і моляться. Каплиця була побудована, ймовірно, у 1-ій половині ХХ ст., також біля дерева було джерело, яке вже висохло. Висохло і дерево. Причину цього дехто з місцевих бачать в наслідках меліоративних робіт радянського часу.

деревяна церква біля Цар-дерева

Деревяна церква біля Цар-дерева

жінки прикрашають дерево

Жінки вішають оброки

Після завершення церемонії втома мене просто накриває. Місія виконана) Тривалі фізичні навантаження і мало сну дуже виснажують. Організм вимагав відпочинку та енергії.

втома накриває

Втома

Трохи перепочивши та поснідавши ми вирішили їхати далі до урочища Юзефін, де зростає дуб віком понад 1300 років!
Юзефінський дуб розташований неподалік від села Глинне (Рокитнівський район). Більшу частину дороги до нього нам повезло проїхати бусом. Велосипеди помістилися у багажне відділення разом з вже порожніми ящиками для ковбаси, а ми втрьох зайняли місце поруч з водієм. Частина дороги від Вежиці до Старого села просто жахлива – купа ям, їхали дуже повільно. При вїзді у Старе село розпочинається ідеальний асфальт, на якому хаотично розміщено багато “лежачих поліцейських”. Бусом ми доїхали до с.Березове, подякували водієві, осідлали велосипеди і покрутили в сторону Дуба, до якого вже лишалось всього 5 км.

Юзефінський дуб

Юзефінський дуб

Юзефінський дуб визнано найстарішим дубом України.
ми і Юзефінський дуб

Ми і Юзефінський дуб

Якщо уважно оглянути дерево – можна знайти “жертви” Дубу, також можна помітити, що у деяких місцях зрізана кора.

жертва дубу

Жертва дубу

Цікаве відчуття коли ти знаходишся біля дуба якому більше 1000 років. Прощаємось з настарішим деревом Полісся і їдемо у сторону Рокитного, на р. Льва – час відпочити та виспатись.

дорога

Дорога

У дорозі майже не зупиняємось, лише на водоймі та в урочищі Кобила – вони розташовані поряд одне одного.

штучне водосховище

Штучне водосховище

Урочище Кобила розташоване поряд з дорогою у затишному місці, облаштоване альтанкою. Є джерело (викопана свердловина), вода у якому дуже віддає залізом.

джерело Кобила

Урочище Кобила

На місце ночівлі приїхали завчасно, щоб розпалити вогнище, покупатися, повечеряти погомоніти та виспатись. Ріка Льва дуже душевна, з неспішною течією та водою коричневого кольору, яка є типовою для поліських річок. Наше місце стоянки виявилось дуже затишним.

місце ночівлі р.Льва

Місце ночівлі р.Льва

Ввечері трішки політали над усією красою, відео та фото з висоти пташиного польоту просто заворожують.
місце ночівлі з висоти пташиного пальоту

Місце ночівлі з висоти пташиного пальоту

Зранку, коли ми дісталися залізничної станції у с. Осницьк, думали що наша пригода завершується. Але о 6ій ранку нас чекав сюрприз – потягу до Сарни не буде, і в нас є ще мінімум 40 км пригод. Усвідомлюючи, що на потяг з Сарн до Рівного ми не встигаємо, ми все одно влаштували ранковий спринт і дуже швидко дісталися до автостанції у Сарнах. Нам дуже повезло на цей раз – тільки ми приїхали, відразу знайшовся автобус, який зміг забрати нас разом з велосипедами до Рівного. В результаті ми добралися додому навіть швидше, ніж планували.

Підсумовуючи нашу подорож, можу сказати, що мандрівка була неймовірно цікавою, насиченою та атмосферною. Віковічні дерева просто вражають, вони мають свою неповторну енергетику та силу, недаремно наші пращури вважали їх священними.

вогонь

Вогнище

ВІДЕО: Цар-дерево



ВІДЕО: річка Льва

Корисні посилання

Обрядово-ритуальна символіка полотна
Дуб – священне дерево Перуна. Святі гаї наших пращурів
Придорожні хрести-фігури Волині та Полісся