КАМ’ЯНЕ СЕЛО – ДРЕВНЯ ЯЗИЧНИЦЬКА СВЯТИНЯ

10Січ - by Юрій Ойцюсь - 0 - In Велозвіт

Травень 2014 року, Полісся в травні просто прекрасне, воно прекрасне завжди, але в травні особливо 🙂 річки повні води, дуби кучерявляться свіжою зеленню, трава особливо зелена, пташки співають так що хочеться щоб ці хвилини ніколи не закінчувались, ну і мошка і комарі і гедзі, хоча комарі і гедзі то таке, комарів було небагато а гедзі прото літали за нами коли ми їхали. А от мошка, це було перше наше знайомство, надіюсь останнє, ніколи не лізьте в ліс коли там є мошка, від неї не сховаєшся, спасає тільки щільна антимоскітка, але сидіти весь час в наметі не вихід. Хоча мошка дошкуляла тільки в Кам’яному селі, а вся інша поїздка, була просто казкова, два дні раю 🙂

День перший

GPS-трек

Фотозвіт: день 1

Ну і почну з поради, якщо їдете потягом на Сарни, сідати з велосипедами в Рівному аддд, краще цього не робити, а доїхати своїм ходом до Кам’яногірська і там сідати на пустий потяг. Ми зробили ще краще, заночували в Роми на дачі, баня була казкова як зараз пам’ятаю.

Кам'яногірськ

Кам’яногірськ

шпаки

А зранку нас розбудили шпаки своїми різноманітними не сильно схожими на спів, але прикольними звуками.

потяг

Як я і казав пустий потяг 🙂

потяг

Вікна відкриті, спека і можна робити те що нам всім забороняли робити в дитинстві, висовуватись з вікна, ура 🙂

пейзажі

За що люблю Полісся, це за те що там немає негативних картинок коли визираєш у вікно потягу, пейзажі радують зеленню, соснами, дубками та поліськими річечками.

Олевськ

Олевськ, нетерпляче вивантажуємось, і в дорогу 🙂

По покриттю, маршрут прокладено матрацний 🙂 піску було може кілометр, в руках велоиспеди вели метрів з 300 🙂 все інше асфальт (хорошої якості) відсів, трембований, дуже комфортний, в селах правда бруківка але мало, ну і лісом до Перги була просто чарівна стежка берегом річки, як в казці, чомусь згадалась річка з Чорного лісу з Хоббіта, сема такою я уявляв ту чорну воду, але на відміну від Чорноліської ця позитивна 🙂

Асфальтна дорога

Асфальтна дорога

Перша зупинка і купання

Перша зупинка і купання, води багато, весна 🙂 через два тижні вода спала і річка знову стала неглибока. Цей дубок на березі річки як нереальний, немов хтось намалював картину, вспе надто яскраво і бездоганно

р. Перга, Юра

Юра додав контрасту своєю футболкою, окрема подяка

р.Перга

Плавати між таких берегів можна довго, дно піщане, вода темно коричнева, часом аж чорна від торфу, але чиста

дорога

Отак виглядає дорога, машини тут рідкість, щебет пташок, зелень, тиша і повітря яким неможливо надихатись

надпис

Знайшов своє село 🙂

дорога

І знову дорога, велика велодоріжка, гедзі за нами літали і трішки підганяли, але кусати не встигали, хоча Оля верещала прибери це від мене 🙂

Міст у Рудні - Хочинській

Міст у Рудні – Хочинській, в магазині попили чаю, розпитали дорогу і виїхали на греблю

Вид з мосту

Вид з мосту

борть

А це борть, борті висять на деревах вздовж Уборті та Перги (перга – бджолиний хліб, бджоли заготовлюють її на зиму щоб було чим харчуватись у борті).

Гребля

Гребля, 6 км вкатаної дороги вздовж Уборті, це один величезний піщаний пляж, чиста вода, сосни та дуби, нереальне місце

р. Уборть

Уборть мала якраз багато води, в спекотні літні дні вона мало де по пояс, хоча це не робить її не цікавою, або не гарною, Поліські річки це тема окремої розповіді.

Пейзажі

Пейзажі немов намальовані, фарби насичені та якскраві, просто на це дивитись вже задоволення

спалений дуб

Навіщо спалюють дуби я не зрозумів, палять низ дерева і воно поступово вмирає і гниє, досить тупо, це справжні велетні, дуже жаль

Ще трошки доріжки по греблі, по праву сторону Уборть, молоді берізки, по ліву великі луки та за пару кілометрів асфальтна дорога до самого кордону з Білорусью

пляж

Визначились з пляжем і зупинились покупатись, займались цим довго і з насолодою, це був повільний кайф, нікуди не поспішаєш і вбираєш в себе все що навколо, хоча часу було мало

Юра на пляжі

Юру “вимкнуло” сидів занурений в себе, оточуюче спонукає до медитації

Чорні семки від ЗлогоВіталікавелоюристотуриста

Чорні семки від ЗлогоВіталікавелоюристотуриста 🙂 всі під “наркотою” лузають 🙂

Гребля

Гребля, треба туди попасти знову, пишу, згадую і сам собі заздрю 🙂

Луки

Луки по ліву сторону від греблі, десь там де кущі лежить дорога, добре що вона є і на греблю ніхто не преться

Ще один пляж

Гребля закінчилась, виїхали на асфальт і вернулись трохи назад до села Перга на річку Перга, і це одна з моїх любимих доріжок, вона йде вздовж річки до села Устинівка, в Перзі нам сказали що є мошка, але ми сказали що ми не боїмся, для справжнього мандрівника якась мошка то пил 🙂 ми тоді так думали 🙂

Виїзд на стежку вздовж Перги

Виїзд на стежку вздовж Перги

Рома і Перга

Рома і Перга

Стара борть на засохшому дубі

Стара борть на засохшому дубі

Уборть

Дуже гарна річка, в принципі для не місцевого та й місцевому відрізнити Пергу та Уборть мабуть не реально, все так само гарне

Злийвелоюрсит

Безшоломний ще тоді, але однозначно Злийвелоюрсит долає водну перешкоду 🙂

В давні часи на флот петі1 та москалям вивозили дуби з Полісся, русло Перги випрямляли, камінь підривали і прокладали русло прямо крізь нього, зараз ми на місці стоянки, тут є пару столиків, туалет, не сильно засрано і засмічено, а саме головне тут говорить Перга, вода в камінні булькотить і видає різні звуки, дарую рецепт тріпа, поїздкою виснажуєте організм, пьєте на ніч мате, мозок цілу ніч активний в той час як тіло вирубається лежите і в напів сні чуєте як говорить річка, цікаве відчуття.

Ріка Перга

Ріка Перга

дорога

На сувенір якось привіз собі з першої поїздки циліндрик висвердлений з каменю, думаю тут їх можна немало ще знайти.

Сонце сідає

Сонце сідає, виїжджаємо на дорогу і їдемо до Рудні – Ззамисловецької

От і Кам’яне село, мошку ще не ввімкнули ми ще кайфуємо і переварюємо побачене і відчуте, тіло починає сковувати приємна втома, сили закінчуєтьс, хочеться посидіти біля вогнища, з’їсти щось гаряче та попити чаю, ага, зараз 🙂

Камяне село

Кам’яне село

Мошку ввімкнули в 9.00. Перших пару мошок ми зустріли сміхом, наступні хмари тварюк нас загнали в намети, нас просто їли – рот, очі, ніс, вуха… вона була всюди. Це справжній ад! Вечеряли в наметах. Спасу від мошки немає. З острахом дивились на антимоскітку обліплену ковдрою з дрібних хижаків, на повезло – не пролізли. Ромі та Руслану повезло менше – мошка була в наметі і вони поїхали ночувати в Олевськ в готель, в нас сил на такий подвиг вже не було.

Кам'яне село, вечеря

Приготування вечері

Кам'яне село, вечеря

Я думав це мене врятує 🙂 було ще гірге мошка залізла всередину і тепер я її скинути, змазати не міг

Кам'яне село

Ніч пройшла без пригод, спати в Кам’яному добре, місце сили, стародавнє і спокійне, воно бачило багато комашок і розміру мошки і нашого розміру.

Кам'яне село

Треба (жертва) для богів, люди роблять багато чого не усвідомлюючи для чого

День другий

GPS-трек

Фотозвіт: день 2

Драбина на один з каменів, це камінь-слідовик, легенди адаптовані під християнство, каменю мабуть смішно, люди такі смішні у своєму прагненні всьому давати імена і вважати що вони чогось варті і щось можуть змінити.

Кам'яне село

Два велосипедиста, вже не пам’ятаю звідки на жаль, треба звіти писати відразу

Кам'яне село

Фото і розповіді дають тільки загальне уявлення, Кам’яне треба відчувати душею, тут були наші предки які вірили в богів які буди задовго до того як придумали християнство і інші казки.

Камяне село

Камяне чарує, але не лякає, воно спокійне і впевнене в собі, воно справжнє

Кам'яне село

Фото з моєї першої поїздки на Кам’яне село, тоді ще світляків було багато по лісу

Щит-вказівник

Маленькі камінці теж бувають цікаві

Кам'яне село

А великі просто вражають, не те що розмір а саме нереальність картини, каменюки посеред соснового лісу, чудернацько

дерев'яні доріжки по лісу

Отакі прикольні дерев’яні доріжки по лісу, лежать через болітце вкрите чорницею

На слідовику

На слідовику

Кам'яні хати

Кам’яні хати

Кам'яні хати

Трохи покатались по Кам’яному селі, наскільки дозволила мошка і поїхали, ще треба встигнути на потяг, дорога відсів, твердий та комфортний для їзди.

Варшавка

Вирішили їхати своїм ходом, Варшавка і вітер в спину дозволяли їхати з нереальною швидкістю 🙂

їдемо до Уборті

Спека нам допомагала знайти місця для купання, їдемо до Уборті

купання

Знайшли місце недалеко від дороги, пісок чиста вода, ну ви вже зрозуміли, тут всюди так

рівна дорога

Дорога без горбів рівна як стіл, вітер в спину приводять до того що починаємо дурккувати

О щось рідне 🙂

їзда без рук

Я навчився їздити без рук, пару км їхав, кайф

Друге місце купання. Водосховище Льва

Друге місце купання. Водосховище Льва

Водосховище Льва

Вода чиста, берег засраний людьми з маленької букви

Водосховище Льва

Я дивився на протилежний берег і обіцяв собі привезти сюди дітвору, цього року ми це зробили 🙂

на велосипеді без рук

Оля довго дивилась як я катаюсь без рук, крутила пальцем біля скроні, через якийсь десяток кілометрів кинула руля 🙂

карєр у Кльосові

Пропущу шмат дороги та заїзд в магазин в Кльосові і от ми на кар’єрі, кар’єр не працює, на березі альтанки та пляжі, досить чисто, вода бірюза

карєр у Кльосові

Фото на згадку

дорога до Сарн

Ну і далі дорога до Сарн, точніше до станції поблизу, в саме місто заїжджати не хотілося, хотілося більше лишити в собі те відчуття глушини та свободи

посадка

Отам по праву сторону все що лишилось від платформи, там будемо сідати на потяг

дорога додому

А в голові пейзажі з Уборті

потяг

Все, потяг, дорога додому