Шляхами Полісся на День Незалежності

29Сер - by Luba - 0 - In Велозвіт

Довжина маршруту: 300 км
Тривалість: 3 дні
Маршрут для бажаючих на власні очі побачити глибинку Полісся, віддалені села та прекрасну північну природу.

День 1

Ківерці – Колки – Оконськ – Рафалівка –Володимерець – Воронки

Відстань: 150 км

У суботу вранці о 5.30 наша компанія з 7 велосипедистів рушила електричкою з залізничного вокзалу Рівного до Ківерців. О 7 ранку вже були на місці. Температура повітря на момент старту +11С°, що доволі прохолодно для серпневих ранків. На виїзді з Ківерців на автодорогу помітили невеличке озеро, над яким піднімався туман.

Ківерці туман над озером

Далі шлях пролягав автомобільною дорогою через Колки та Оконськ прямо до Варшавської траси. Враховуючи відносну комфортну дорогу, невелику кількість машин та ранішню прохолоду, доїхали ми до Оконська доволі швидко.

дорога до с.Оконськ

Село Оконськ відоме своїми джерелами, що мають статус гідрологічної  пам’ятки природи місцевого значення в Україні. Розташовані вони з правої сторони від дороги, оминути чи проїхати їх практично неможливо. Джерела огороджені металевим забором, проте для набору води опоряджене місце разом із пікніковою зоною. Тут вода виходить з-під землі зі значним тиском, утворюючи на поверхні озера два куполоподібні фонтани.

Оконські джерела

Вода в озері прозора і приємна на смак. Особливістю оконської води є те, що вона не піддається газуванню. Рівень води в озері постійний, воно ніколи не переповнюється бо сполучається з річкою Окінкою, а також з кількома ставками, де розводять цінну і вибагливу до чистої води рибу — форель. Якщо видертися на огорожу, то можна навіть поглянути на ферму з розведення форелі.

с.Оконськ розведення форелі

Далі наш шлях проходив по Варшавській трасі. Тут сонце почало припікати, мусили перевдягатися. Незважаючи на те, що це – траса, отримуєш естетичну насолоду від прогулянки, бо їдеш легко і милуєшся змінними пейзажами північних лісів та полів.

Варшавка

Через деякий час з лівої від траси сторони помічаємо градирні Рівненської АЕС, що розташовані у м. Кузнецовськ. Такі собі індустріальні пейзажі посеред українського Полісся. Далі ми звернули на Рафалівку, оскільки там на нас чекав смачний обід у батьків одного з подорожуючих. На цьому етапі з Ківерців до Рафалівки ми здолали шлях у 100 км. До нашої ночівлі у Воронках лишалося ще 50 км. Отже, далі наш шлях пролягав на Володимерець через села Суховоля та Довговоля. Володимерець виявився надзвичайно приємним та чистим містом, в якому навіть є пішохідна вулиця в центрі міста. Тут ми зробили усі необхідні закупи продуктів для нашої компанії і рушили на Воронки. Про дорогу від Володимирця до Воронок не можна сказати нічого хорошого, бо лише місцями це асфальт, а решта – мілкий щебінь. А з села Зеленого до Воронок дорога – це суцільний пісок, це варто враховувати, оскільки проходження такої дороги займає більше часу через необхідність подекуди долати певні участки пішки.

ліс біля с.Воронки

Ще засвітло ми дістались озера, воно невелике за розміром та оточене густим лісом. Дивовижне небагатолюдне місце. Вода в озері чиста, приємна і прохолодна. І було б воно ідеальним, якби не сміття, що його залишають тут наші громадяни. Трохи прибравши територію, ми розбиваємо наш табір.

табір біля озера у Воронках

Ночівля в такому напівдикому місці – то надзвичайні враження, оскільки кількість звуків невідомих пташок вражає, відчуття – наче знаходишся десь у джунглях.

озеро с. Воронки

 

День 2

Відстань – 90 км

Воронки – Володимерець – Антонівка – Кричильськ – Степань – Базальтове

Ранок. День обіцяє бути спекотним. Ми згортаємо наш табір і прямуємо з Воронок до Володимирця вчорашнім шляхом. Не встояли перед спокусою скуштувати лісових ягід. Тутешні ліси повні брусниць та голубіки, а також різноманітних цілющих трав. Ми назбирали лише багна для чаю (трава, що пахне хвоєю), бо точно чули про його корисні властивості.

ягоди брусниця і голубіка

З Володимирця їдемо до Антонівки, де дуже вдало купили меду та молока у місцевої хазяйки, що і склало, по суті, наш обід. Село це дуже мальовниче, а ще тут знаходиться памятний знак поліського трамваю – найдовшої вузькоколійки в Європі.

вузькокалійка

Нажаль, довелось бачити і невтішні деталі… На наступному фото – результати незаконного видобутку бурштину. На тому місці, де росли величезні сосни, – лишається пустеля…

видобутка бурштину, пустеля

Далі ми пересікаємо Варшавську трасу і тут починається бруківка. Такою дорогою ми проїхали через Кричильськ, Корость та Степань – усього приблизно 45 км. Дорога – непроста, тут потрібно мати або велосипед з відповідними широкими покришками, або ж потрібно змінити маршрут. Так чи інакше, ми здолали цей шлях і заночували на берегу р.Горинь, що на межі сіл Базальтового та Злазного.

р.Горинь

В цій долині є джерело у вигляді фонтану. Воду з нього набрати можна заодно скупавшись. Вода придатна для приготування їжі та чаю. Пити ж її у чистому вигляді може видатись проблематичним через специфічний запах.

фонтан Злазне

 

День 3 і завершальний

Відстань – 60 км

 

Базальтове – Камяна Гора – Нова Любомирка – Рівне

 

Вже з самого ранку сонце почало нещадно припікати, а по плану в нас купання на Базальтовому карєрі та огляд Базальтових стовпів.

 

Базальтовий карєр – це штучне озеро, що утворилося внаслідок затоплення місць видобутку базальта. Знову ж таки, проблема – сміття, що його лишають люди… Вода ж – ідеальна, чиста, прозора та тепла, а до того ж бірюзового кольору.

 

Також, варто заїхати на Базальтові стовпи. Вони утворюються в результаті видобутку базальта, залежі якого відколюються і утворюють такі фігури.

Далі через Камяну Гору та Нову Любомирку виїзджаємо на Костопільську трасу і вже по ній вертаємось до Рівного. Але навіть при наближенні до міста можна спостерігати різнобарвні, вже осінні, поля.

Загалом, цей маршрут – середнього рівня складності, підійде для тих, хто вже має якийсь досвід велоподорожей.

Автор статті: Любов Зоріна https://www.facebook.com/liubov.zorina?fref=ts

Автор фото, відео: Юрій Ойцюсь https://www.facebook.com/mopok.dev?fref=ts