Дермансько-Острозький національний природний парк

Спека була страшенна, таке не забувається. Це була помилка їхати у таку спеку, було виснажливо. Хоча маршрут дуже гарний і цікавий.

GPS-трек

Довжина маршруту: 122 км.

Фотозвіт

За основу взяли маршрут ґрунтового бревету. Частину маршруту зрізали і змінили кінець маршруту.

Місцевість досить горбиста і краєвиди казкові, поля змінюються лісками та горбами, часом навіть горбищами 🙂

Цікаві були і поля, і ліси і горби.. Маршрут не одноманітний, для любителів ґрунтів – це просто казка.

Селище Лебеді, ставочок. Вода, якщо не цвіте, чиста і приємна, людей мінімум, задоволення максимум, дно тверде приємне.

Ці горби це щось, дороги тверді, летиш як пташка вниз, і накатом вилітаєш на наступний схил. Відчуття, яке кожен має відчути, політ і свобода. Люблю за це велосипед.

Тут витратили трошки часу на полазити та пофотографувати, гарно.

Ліс біля Верхова, долаємо перешкоди
Краса навкруги

Коментувати такі пейзажі важко, адже важко підібрати потрібні слова, щоб описати відчуття.

Цікава прикраса на даху у Верхові
Підйом по крутому схилу

Це краса Полісся! Хтось характеризував її словом “спокійна”. Так, спокійна краса.

Новомалинська фортеця, дуже цікаві руїни, блін і знову одні руїни, жаль що не збереглася така цікава споруда.

Новомалинський замок

Рятуємось у водах Новомалинського ставу від спеки, але це на пару хвилин, сонце вже зробило свою справу, ми перегрілись і прохолоди вистачить ненадовго.

Після Новомалина малював маршрут трошки по-своєму, в результаті попав в місцину яка мене вразила, спочатку лісок і підйом на гору

Дорога через лісок

А от потім виїжджаєш на широке плато, досить велике.. навколо простір і видимість така, що голова паморочилась. Намагаєшся це все запам’ятати, неймовірні відчуття, от якби записати враження в голову, щоб потім їх смакувати!

Їдеш, крутиш головою, клацаєш фотокамерою, половина фото не те, коли дивишся на фото, розумієш що це не те, що ти бачив і відчував, але хоч приблизно 🙂

ми

Ну і як себе гарних не сфотографувати на фоні всього!

Це фото з Білашова чи Деревянчого, не памятаю вже, спека висмоктала всі соки, але краєвиди кажуть, що все це недаремно.

Їдемо до траси Остріг – Рівне, на самій трасі не фотографував, після того, що бачив, траса вже не цікава, хоча вона теж досить гарна.

Верхівський став, майже завжди цвіте вода, для купання не годиться, повземо до джерела Святого Миколая. Льодяна вода просто повертає життя, освіжає. Надихає на останні кілька кілометрів до дому.

ВІДЕО