ДЕРАЖНЕ – СЕЛО З ІСТОРІЄЮ МІСТА

23Лис - by Віктор Войтович - 0 - In Цікаві місця

Про Деражне більшість з нас звісно чули, принаймні чули назву, але переважна більшість його достеменно не знають.
Деражне – не просто звичайне «велике село», це – містечко із загадковою історією, власною ідентичністю, якими не можуть похизуватися більшість теперішніх «великих міст».

Деражне, у якому нині живе понад 2000 осіб, розміщене у центральній частині Рівненської області, на відстані 36 км. на північний захід від м.Рівне. Поруч із селом проходить адміністративний кордон з Волинською областю.

Про історію Деражного, яка, до речі, сягає у далеке XIII сторіччя у часи Галицько-Волинської держави, можна прочитати багато цікавого у відкритих джерелах. Як і більшість міст і сіл Волині, у XIV сторіччі входить до складу Литовської держави, а через сто років – до складу Волинського воєводства Речі Посполитої.

Розміщене на Горинському водному шляху, Деражне набуває впевненого розвитку.

Однією з особливостей Деражного є те, що воно було одним із найбільших поселень караїмів – вихідців із Криму, захоплених та переселених до Великого князівства Литовського. Караїми, яких довгий час ототожнювали з євреями (з кінця XVIII століття караїмів виділяють як окрему народність), визнають пророків трьох великих релігій – Мойсея, Ісуса і Мухаммеда. Це була потужна і впливова спільнота. Для прикладу, у XIX столітті майже половина тютюнової промисловості Російської імперії була к руках цієї небагаточисельної народності.

У часи національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, яка стала первопричиною до подальшого остаточного поділу Речі Посполитої, Деражне неодноразово руйнувалося загонами повстанців.
Після поділу Польщі власником Деражного стає Тадеуш-Божидар Подгороденський, який на початку XIX століття засновує тут перше у цьому краї парафіяльне училище, розбиває парк за всіма правилами англійської школи садово-паркової архітектури та будує палац.

Незважаючи на те, що будівництво південно-західної залізниці у другій половині ХІХ століття дещо накладає відбиток – розвиток містечка дещо зупинився, напередодні І Світової війни в Деражному проживало більше жителів, ніж зараз. Під час тої війни поблизу нього проходила лінія фронту і, як усі прифронтові населені пункти, воно було майже вщент зруйновано. Після війни, за Польщі, палац відбудовувався графом Романом Потоцьким – новим власником містечка. Нині палац залишився лише у спогадах та на старих фото, а парк перетворився радше на ліс.

Палац графа Романа Потоцького

Непростою була історія всього Волинського краю та Деражного, зокрема, і під час Другої світової війни. У 1943 році за непокору до німецької влади спочатку спалили окремі хати, а згодом було спалено все містечко і церкву. А незламні вояки Української Повстанської Армії , вже розрізнені і розпорошені по лісах поблизу Деражного, воювали з «совєтами» ще 11 років після закінчення війни. Мій тесть, який народився у селі Постійне, що поруч Деражного, пишаючись героями, своїми земляками, промовляє: «Від Деражно до Постійно – Україна самостійна!».

Дивні фігури з недалекого минулого

Деражне розмістилося вздовж звивистих берегів річки Горинь, що оточує його з півдня. З півночі воно оповите каскадом розкішних ставків, які збудовані у минулому столітті як складові складних меліоративних систем. Обсаджені деревами, які незважаючи на свій відносно молодий вік здаються віковими, з безліччю півостровів та навіть одного острова, ставки складають неабияке враження. Окрім своєї привабливої краси, вони можуть виявитися справжньою Меккою для любителів риболовлі – у більшості з них розводять рибу.

деражне ставок

Ставок, Деражне

По всьому розмаїттю прибережних до цих ставків скверів та лісочків то тут то там розміщені дивовижні фігури: сімейство грибів-мухоморів, казковий трьохголовий змій, бегемот (чи величезна жаба?), крокодил, Дон Кіхот із незмінним Санчо Пансо, замки, арки та безліч іншого. Вилиті з бетону та вимурувані з білої та червоної цегли вони виринають із чагарників лісу як привіт із минулого своїм нащадкам.

деражне нептун

Фігура Нептупа

деражне квітка

Група скульптур

деражне козак

Фігура чумака з волом

деражне бегемот

Фігура Бегемот

деражне черепаха

Фігура Черепаха

Виявляється, що у період розвинутого соціалізму у місцевого керівництва виникла ідея – відновити парк та створити парковий ансамбль на кшалт Софіївки. Для цього виділили як на ті часи чималі кошти – близько 90 тис. тодішніх радянських рублів(!). Для реалізації проекту запросили студентів та викладачів Київського інституту архітектури. Молоді хлопці і дівчата були затятими творцями або як сьогодні ми би сказали – вони були дуже креативними. Судячи з усього, мали вони ще й певну свободу для реалізації польоту своєї творчої думки. Стилізований мозаїчний ансамбль «Нептун з русалками», а також бетонний «джаз-бенд» – тому підтвердження.

джазовий ансамбль

Бетонний «джаз-бенд»

Вибудовані на початку 80-х років минулого століття, частина з них не збереглася, більшість зараз є понівеченими.

деражне понівчена фігура змей

Фігура Змій Горинич

деражне понівчена фігура крокодил

Фігура Крокодил

Єпік Василь Володимирович – жива історія Деражного

В ході безлічі спілкувань з місцевими жителями, усі стежки наших досліджень вели до Єпіка Василя Володимировича – великого господаря та просто цікаву людину.
деражне епік

Єпік Василь Володимирович

У тридцять років Василь Володимирович став головою колективного господарства «Світанок», яке за часів його 17-и літнього керівництва перебувало у лідерах колгоспів тодішньої Української РСР. Долучився він і до розбудови Деражного, спроби відновлення парку та створення унікальної системи меліорації із каскадом ставків.

Каскад ставків

Нам вдалося поспілкуватися з Василем Володимировичем у його маєтку, розміщеному на півострові одного із ставків Деражного.

деражне садиба єпік

Зелена садиба

деражне садиба єпік

Місточки серед каскадів ставків

Як чудовий господар, який палко любить свою малу батьківщину – (Василь Володимирович народився у Деражному), він із запалом розповідав лише відомі йому історії про те, як усе було…

Далі буде…