БУША, 15-17 жовтня 2016

7Лис - by Ольга Постнікова - 0 - In Велозвіт
Збулась давня мрія . БушА все таки була варта того щоб до неї з’їздити.
Юрій Ойцюсь


GPS-трек

ФОТОЗВІТ

З Рівного їхали потягом Ковель – Одеса до станції Вапнярка. Прибуває потяг до Вапнярки о 5й ранку.

Дорога від Вапнярки до Буші, приблизно 80 км

Буша, р. Мурафа

Буша – вигляд з вежі

Перш за все Буша у нас асоціювалася з прадавнім барельєфом, на якому зоображено чи то чоловік, чи жінка, можливо жрець з чашою у руках. Залишається лише здогадуватися. Можливо колись давно тут був язичницький храм. Місцеві говорять, що це місце досить популярне серед сучасних язичників. Щороку вони збираються тут і проводять разом час на березі річки, танцюють, співають.

Барельєф, вік приблизно 12-2 тис.р. до н.е.

Фігура

Останнім часом щороку у Буші проводять фестиваль виробів з каменю. З Усієї України приїздять майстри і створюють нові витвори мистецтва, які залишаються на території Бушанського музею. Виставка просто неба налічує близько 150 скульптур з ямпільського пісковику. Фото,на жаль, не передають маштабності та відчуття фігур з каменю.

Камяний кінь

Оглядовий майданчик з виглядом на Молдову

Ще однією з цікавих атракцій Буші є Гайдамацький яр – урочище, геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, площа 96 га.

Гайдамацький яр

Гайдамацький яр

Дану місцевість ще називають “гори навпаки”. За 3 дні ми проїхали 209 км і набрали 2667 м висоти.

Ось такі тут горбисті дороги)

І горіхи… Їх тут багато і вони великі.

Горіхи!

Приємно вразила гостинність місцевих людей. Це й не дивно, адже БушА созвучне з Душа)

Фото на згадку – ми у Буші!

ВІДЕО